Сутеніє надворі. Це вже день погаса.
Тліє тихо і тьмяно, мов свічка.
Я люблю оцю мить... Несказанна краса.
І думки злегка плинуть, як річка.
Непомітно зашторить сірий вечір вікно,
А за ним зазирне темна нічка.
І укутає землю на ніч полотно.
Буде гріти до ранку, як пічка.
Це зима за день ткала свої килими,
Щоб укутать натруджену землю.
І вже сонна вона рівно диха грудьми.
Чиясь спроба збудити - даремна.
Знаю й ти полоняник незайманих чар.
Відчуваю, що важко живеться.
В ніч таку ти звільни свій болючий тягар.
Хай же радість до тебе вірветься.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464431
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2013
автор: Н-А-Д-І-Я