Настанови філософа або Роздуми "шизофреніка"

Самотня  квартира  зустріла  його
Спокоєм,  пилом  і  тишою.
На  серці  лиш  тяжко  бозна-чого,
Не  вперше  ж  не  перша  залишена.
Той  гірко-солодкий  присмак  спокуси
Вже  зник,  в  днів  рутині  розтанув,
Де  й  ділися  пристрасті  землетруси,
А  з  ними  і  він  щез  в  тумані.
«Таке  собі  хобі»,  –  подумав  цинічно,
В  минулому  навіть  вів  списки.
«Кохати  –  це  жити?  Та  ну!    Утопічно.
Кохання  живе  лиш  на  дисках».
Зробивши  міцну  і  без  цукру  каву,
Ввімкнув  ноутбук,    зазирнув  в  холодильник,
А  «ящик»  постійно  тріщав,  без  угаву.
«Хоч  щось  є  незмінним.  На  шосту  будильник.
Прокинулись,  пане  філософ?  Кортить
За  зроблені  вчинки  мене  пожурити?
Якщо  Ви  до  совісті,  Вам  не  фартить    –
Немає  давно  вже  тут  з  ким  говорити».
[i]Ти  просто  зламався  одного  дня.
Банально.  Але  бува  й  гірше.
Твоя  ж  непорушна  залізна  стіна
Відтоді  міцнішає  й  більша.[/i]
«Крім  того,  що  я  шизофренік,  це  ж  треба  –
Ще  й  сам  із  собою  у  сварці.
Не  гірший  за  решту.  Усі  ми  амеби
В  великій  старій  кавоварці».
[i]Ти  просто    зневірився.  Кара  Господня…[/i]
«Не  страшно.  Філософ,  про  що  ти?!»
[i]Ти  втратив  надію.  І  чорна  безодня
Тебе  поглина.[/i]  «Я  не  проти».

…  Сьомий  поверх.  Квартира  сонна
Зустрічає  його  неодмінно.
І  щоразу  нова  «belladonna».
Лиш    вона,  порожнеча,  незмінна…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464397
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2013
автор: makss