Туманить, в’яже петельки дорога,
В очі закралась підступом знемога.
З ласки сутана та, де ж та сторона,
До котрої в прийми проситься душа.
Розбива собою студень самоти,
Вогонь на приколі рветься із вузди.
В повсякденні сірім хочеться знайти
Ту точку опори, де тепло завжди.
Де мир та злагода - баланс на межі,
До серця віддала давно бо ключі.
Зупинка - кохання, за склом вітражі,
Притягують погляд та зась щось мені.
04.12.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2013
автор: Валентина Ланевич