Як море хвилюється наша країна.
В ній плаче дитина, сумує родина,
Боїться хлоп’ятко й маленьке дівча,
Бо татко поїхав скидать панича.
Ніяк не второпа малеча «Навіщо?».
Й чому мамка з бабою плачуть одвічно?
Що сталось із миром, куди дівся спокій?
І що таке «Місто великих утопій»?
Що буде і як? – вже лунає повсюди.
І біль за країну стискає нам груди.
А треба було? А чи може не так? –
Питаються в Бога юнак і жебрак.
Мовчить і ні слова до нас не проронить -
Він нам не дозволить і не заборонить.
Та млосно в душі від пролитої крові.
Хай скривджені будуть цілі й здорові!
Хай Бог нас боронить від вчинків і дій,
Якими керує лихий лицедій!
Нехай нам укаже на вірні дороги,
Що нас приведуть до власних порогів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463789
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.12.2013
автор: Белка Владимировна