Коли засинаєш у мороці,
На зірку надію плекаючи,
Видіння в пелюстки загорнуті
Зриваєш із неба, злітаючи
Подалі від світу шаленого,
Вбиваючи звіра безжального.
Червоний вже замість зеленого,
Й минуле іде до незнаного.
Повітря розчухуєш крилами,
Женеш збайдужілості пошесті.
Реальності сплутуєш з мріями,
Коли засинаєш у мороці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463561
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.12.2013
автор: ksanka