* * *

У  мене  до  бога  запитання  є  –
«Чому  таке  убоге  все  життя  моє?»
Коли  вже  ти  боже  розуму  навчиш.
Справедливо  не  дієш,  і  як  завжди  мовчиш.

А  в  Україні  життя  вирує.
Всяк  виживає,  не  скажеш  що  живе.
Один  за  цілу  сотню  розкошує,
А  інший  лиш  за  течією    пливе.

Кажеш  вирішиться  в  справедливім  суді.
Через  нього  кожен  повинен  пройти.
Замолить  би  до  суду  гріхи,  і  я  певний  тоді  
З  богом  консенсус  можна  знайти.

А  потім  не  бійся  іще  нагрішить,
Грішить  …  –  і  знов  замолить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463483
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.12.2013
автор: Платон Маляр