Як і людина, кожен новий вірш,
Піде в життя дорогою своєю,
Когось зігріє, а комусь, як ніж,
А третього візьме за течією.
Вірші свої я знов переберу,
Неначе струни любої гітари,
Там де помарки, трішки підітру,
Щоби вони по новому звучали.
А ті, що колись виникли в душі,
Вірші такі я збережу до скону,
Вірші святі, а не прості вірші ,
Візьму у рамку, як беруть ікону.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463470
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2013
автор: Віталій Назарук