Пробач мені, моя людино,
Що я живу ще до цих пір,
Поглянь в мій бік і ця хвилина,
Примусить кинутись у вир.
Тебе давно я вже пробачив,
Та смуток ще живе в душі,
Я був тоді сліпець гарячий,
Тепер ми стали вже чужі.
Пробач мені, моя людино,
Хоча гайнули вже роки
І білий сніг, немов перина,
Покрив вже пройдені шляхи.
Та чуєш часто, дуже часто,
Лунає крик, чи може плач,
Хоч ворушити це не варто,
Прошу тебе, мені пробач.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463202
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2013
автор: Віталій Назарук