І знов цей день, і знов це небо,
Той самий місяць і подушка…
Однакове…я знаю що не треба!
Та ти вже не моя подружка…
Не треба, не треба мені уже
Більше нікого такого, як вона!
Нехай ніхто мені не каже,
Що то була моя вина…
Не знаю я так це чи ні,
Не знаю, як це можна виправдати!
Не знаю, не знаю що було тоді,
Не знаю, як це можна виправити!
Я навчився жити в самоті
Без неї, без надії, без мого життя!
Ховаю мрію в темноті
Разом із залишками каяття…
Так! Навчився жити без тебе,
Без твого дотику, без слів і очей…
Не хочу! І згадувати вже не треба
Десятки недоспаних ночей…
Стою на даху… Дує вітер в лице…
Думки безмежні…І всі про тебе!
Чому я не можу думати про це чи це?
Чому мені тебе так треба???
Останній подих… Крок за край,
Лечу униз…Лечу без звуку…
Думки у голові про тебе, знай!
Відчуй на мить мою печаль і муку…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463148
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2013
автор: Жуйка