Стогне планета Земля -
Нищать її тихо люди:
Викиди, тонни сміття
Та хімікати повсюди.
Плаче нещасна Земля.
Плаче? Ні. Гірко ридає.
Адже бездумно її
Людство давно убиває.
Бореться наша Земля.
Повені, бурі, вулкани…
Так очищає вона
Всі незагоєні рани.
Виразки й шрами свої
Селями вміло маскує,
Віруси сіє нові,
З порами року кепкує.
Ронить кислотні дощі,
Льодовики розтопляє.
Зони сейсмічні трясе,
Велетнем-градом жбурляє …
Люди, спиніться на мить!
Вслухайтесь в стогін планети.
Не розоряйте її
Ради дрібної монети.
Дітям своїм залишіть
Землю прекрасну і чисту
З шумом річок і лісів,
Повну пташиного свисту.
Щоб, усміхнувшись, Земля
Рясними росами вмилась
І відігнавши журу,
В шаль барвінкову завилась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463140
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.11.2013
автор: палагняк