Вже останній осінній подих.
Глянь,крижинками вкрита вода.
Покида непомітно нас осінь.
І притишена ніжна хода.
Поскидала чарівне убрання.
Сірий фон не розрада для душ.
Та природи звичайне згасання
Своїм сумом, дивись, не поруш..
Відпускай її просто, без жалю.
Хай іде, але ти не журись.
І не грай же сумної, скрипалю.
Так потрібно. І з цим ти змирись..
Ось послухай: зима уже стука.
Двері настіж спіши відчинить.
І про сум не почує хай й звуку,
Хоч сльоза на очах забринить.
Сипонув морозець вже за комір.
Та що плакать від цього? Облиш...
У зими неповторний свій колір.
І ним душу свою ізцілиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463071
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2013
автор: Н-А-Д-І-Я