Іноді хочеться спати.
Безпам'ятно і летаргічно.
Заснути, вслухаючись в запах кімнати,
де совість забанена вічно.
Іноді хочеться вчити.
Весь світ десь під свої ноги.
Комусь заливати, комусь ще налити
правди про свої дороги.
Іноді хочеться вбити.
Кров'ю життя захлинутись!
І очі ж благають від волі відпити,
а руки - затертись, забутись...
Іноді й "іноді" часто.
Щодня на подушці вмираю
не вміючи крила зіп'ясти.
Не впасти б в провалля із раєм.
Іноді хочеться й жити -
Блукати осіннім туманом.
На дні відкупатись, в душі відкупитись
від буднів дешевим романом.
Іноді боязко... щастя -
неначе найтонша мережка -
по шрамах-словах з надією,
якщо все здійсниться,
трясця!
Іноді є нова стежка...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463019
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.11.2013
автор: тепла осінь