* * *

Господи!    Як  хочеться  спокою.
Маленького  будинку  у  міській  тиші.
Та  милуватись  лиш  тобою,
Забувши  про  усі  гріхи  душі.

Тихе  плесо  серце  звеселяє,
Біля  ніг  розумний  погляд  пса,
А  душа  вже  не  болить  –  співає,
І  квітів  різнобарвна  радує  краса.

Пахне  свіжескошена  трава,
Достигають  яблука  в  саду,
І  мелодія  душі  іще  жива,
Не  пророкуючи  нову  біду.

А  зимою  у  теплі  каміна,
Коли  серце  тішить  потріск  дрів;
З  нового  року  б  переміну,
Що  змінити  чергу  звичних  днів.

Так  і  сплине  ще  одне  життя,
З  часом  не  лишивши  сліду,
Назавжди  підуть  у  забуття
Всі  тривоги,  радості  і  біди.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462944
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2013
автор: Платон Маляр