Як бути Людиною, навіть в період революції

Хотілося  сказати  дещо  від  себе.  

Сьогодні  в  полудень  я  з  іншими  студентами  львівських  вузів  рушила  пішою  ходою  колонами  до  центру,  проходячи  повз  політехніку  та  спускаючись  вниз  по  Дорошенка.  Ненароком  побачила  хлопця,  який  лежав  біля  під’їзду  без  свідомості  із  серцевим  припадком.  Через  деякий  час  біля  нього  зібралася  група  людей,  яка  намагалась  допомогти.  Люди  попросили  в  сусідньому  продуктовому  пусті  коробки,  щоб  можна  було  їх  роздерти  і  покласти  хлопця  на  них.  Хтось  побіг  за  водою,  інші  за  нашатирем.  Викликали  швидку  на  яку  всі  чекали  з  нетерпінням  понад  25  хвилин,  що  і  не  дивно  (у  зв’язку  із  перекритою  дорогою  від  колони  і  не  тільки).  Хоча  викликали  швидку  мінімум  3  рази.  Раптом  хтось  із  людей  викрикнув,  що  їде  перша  швидка  медична  допомога  з  вулиці  Словацького  і  потрібно  підійти  до  неї.  Коли  ми  підійшли  до  машини,  нам  сказали,  що  вони  їдуть  на  виклик  і  нічим  нам  не  можуть  допомогти.  Сказали,  що  у  швидкій  є  всього  один  лікар,  що  було  неправдою,  бо  у  салоні  було  ще  2  представники  медичного  персоналу,  які  відмовились  надати  першу  допомогу.  Якась  панянка,  що  стояла  поруч  мене,  підійшла  до  патрульного  і  попросила  про  допомогу,  пояснила  ситуацію  і  благала  підійти  до  медперсоналу,  що  той  і  зробив.  «Відіславши»  дуже  далекого  патрульного,  швидка  рушила  на  виклик.  В  очікуванні  протягом  5  хвилин  швидкої,  ми  нарешті  її  дочекались.

Я  пишу  це  все  до  того,  щоб  люди  були  усе-таки  людьми,  навіть  в  період  мітингів  та  революцій.  Надайте  першу  медичну  допомогу  потерпілим,  не  будьте  байдужими  і  не  проходьте  повз.  Не  думайте,  що  біда  буває  лише  у  когось,  кожен  із  нас  може  опинитись  на  місці  потерпілого.  

Всі  хочуть  вступити  в  ЄС,  то  поводьтесь  як  громадяни  ЄС.  Не  чекайте  на  допомогу  від  патрульних,  швидких  чи  чогось  в  тому  роді.  Прийшов  час  дії  громади.

І  слова  суто  від  мене:  «Не  ходіть  по  велосипедних  доріжках,  вони  створені  лише  для  велосипедистів,  я  звісно  розумію,  що  невнормовані  пішохідні  шляхи  і  це  недоречно  було  встановлювати  у  Львові  вело  доріжки,  проте  якщо  вони  вже  є  дотримуйтесь  правил.  Бо  так  закордоном  визначають  представників  російської  федерації,  які  люблять  розгулювати  по  них.»
ДЯКУЮ.
#Lviving  #Lviv

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462842
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2013
автор: Мері Benovski