Die Liebe löscht ihren Namen: sie
schreibt sich dir zu.
Paul Celan
Говіє благо на стодолі з сизих віт,
А стіл із страв пісних
Загарбав пісню
У шал дводонного
Божка.
Повір, це милування
Білістю снігів
Пройде,
Коли ввійдеш в літа.
Без плоду жінка враз
Відкинута, мов гнилість
Винограду.
Але «Кір’ят, кір’ят,кір'ят », -
Шепоче сонний гул.
Те мерехтіння прагнення
До втечі вима'рює
Ієронічність дум,
Які, збуваючись у фазі слова,
Мовчать на глибині душі.
Вона ж оддячить милістю спочинку,
Вона ж тебе, оправджену, не вознесе
В сториці вогняних промов,
Бо мова стихла біля Білого Престолу.
Бо там уже не буде
Сили мов.
* Ввійти у літа - бути старим
* Кір'ят - місто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462807
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2013
автор: Олена Ганько