Живу собі тихенько,
Нікого не чіпаю,
Прокинувшись раненько,
Я Господа благаю.
Гріхи мені простити,
Здоров’ячка додати,
Щоб трохи ще пожити
Й розумне написати.
Прошу нащадкам дати
Здоров’ячка міцного,
Можливість працювати
Й щодня хлібця смачного.
Включаю телевізор,
Показують новини,
Хтось пияка зарізав,
Покрали десь картини.
Автобус геть розбився,
Пожежа ліс спалила,
Здається світ сказився
І злість його залила.
А ще й дядило брите
Лякає – буде важче,
Ось він до влади прийде
І буду жити краще.
Мене усі чіпають,
Газети й телевізор,
За що мене карають
У голову не лізе.
Я телек виключаю,
Щоби не нервувати,
Газети не читаю,
У парк ходжу гуляти
Тут тихо і спокійно,
Лиш листячко шепоче
І пташечка постійно
Приємно слух лоскоче.
27.08.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462702
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.11.2013
автор: Георгій Федорович