Скрута проживала
Завше з бідняками,
З малечку їх знала,
Поруч йшла роками.
Вічне безгрошів’я
У них гостювало,
Часу на дозвілля
Бідним не лишало.
А багатих скрута
Завше оминала,
В дранті та роззута
В них не гостювала.
Та прийшла година
Налякать багатих
Й скрутова родина
Нині у палатах.
Плачуться нещасні –
Меншають прибутки,
Не чиїсь, а власні,
Це й бере за грудки.
Майбах не купити,
Із грошима скрутно,
Є що їсти й пити,
Та чогось жить нудно.
Звикли усе мати,
Що душа бажає,
Треба почекати,
Скрута їм співає.
Острів десь на морі
Згодом може й купиш,
Як народ в покорі,
Мов вівцю, обдуриш.
Ті кричать – це криза
І страшна й безжальна,
Їх гидка мармиза
Дивиться благально.
Люди, урятуйте,
Дай грошей, державо,
Світ наш не руйнуйте,
Жити маєм право.
Бідняки змовчали,
В них грошей немає,
І вони б кричали,
Хто ж про них подбає.
Бо держава служить
Прикриттям багатим
Й сили всі напружить
Помогти пихатим.
20.03.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462279
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.11.2013
автор: Георгій Грищенко