Їм вже не допоможуть наші вІрші,
Страшна безжальність ворога вражає,
Умов життя нема,напевно,гірших ,
Ніж ті, що Україна пам'ятає .
Не мила нам була радянська влада,
І щоб до волі доступ перекрити ,
Прийняла рішення керуюча громада
Навмисним голодом країну підкорити.
Забрали хліб без докору сумління,
І в клітці, що зоветься Україна,
Призвели всіх людей до озвіріння
За мову неповторно солов'їну .
Назвали голод- їжі дефіцитом,
Брехню кидали людям просто в очі,
І люті дні страшного геноциду,
Проклятий ворог згадувать не хоче.
Роки пройшли, мов зорі на світанку,
Отримав волю мій народ козачий,
І, дивлячись на нашу вишиванку,
Частенько українець щиро плаче.
Загинуло мільйони без провини,
Водою цей жахливий гріх не змити,
І в колі української родини
Ми будем за померлими тужити.
Четвертої суботи листопада
Нехай на вічну пам'ять свічка сяє,
І як би не мінялась наша влада,
Хай голоду Господь не допускає.
© Коля Януш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461998
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2013
автор: Коля Януш