Сіре хутро хижак має,
Наче пес він виглядає.
Та не піднімає хвіст,
Гострі вуха, більший зріст.
Нюх і слух стають в пригоді,
Як полює на природі.
Відстані любі долає
Коли здобич доганяє.
Сильні ікла, добрий зір.
Злий та лютий дуже звір.
Уночі на зорі виє,
Страх навколо себе сіє.
Всі бояться сіроманця:
Наздогнати може зайця,
Пробереться у кошару -
Загризе усю отару.
Кабана він пошматує
І косулю уполює.
Всіх вбиває на шляху –
Вдачу має він таку.
Лігво робить безперечно,
Там де тихо і безпечно.
В буреломах, під кущами
Риє невеликі ями.
У печерках, біля скал…
Знають всі його оскал!
Лиш мисливця він боїться.
То ж в чагарниках таїться,
Виводки свої пильнує
І відрижкою годує.
Не відходить від малят
Сліпих, глухих вовченят.
Що сама про вовка знала,
Залюбки вам розказала.
Ось і вийшов новий вірш.
Прочитай його скоріш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461918
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 21.11.2013
автор: палагняк