плач ,Софіє, голоси
збери свої сльози в хустину
йди до рідного порогу і..
і розкидай те рване, нарване
твоїм криком.. збуди пробуди..
немає болю без голосіння.. вий
куревом туману вий на місяць,
хай впаде він на твою голову сяєвом
того серпанку, ореолом хай сховає сивину..
замалюй заховай від сусідів мрамором хай стане
обличчя твоє непохитне, плач, піднявши уверх намисто
впаде в чужі долоні
твоя сльоза чиста чиста
як світло дня у твоєму полоні..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461871
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2013
автор: Ольга Ратинська