Ховаючись у осінь,
від світла софітів,
я небо розсмішив до сліз,
що падають униз
дощами наче титри,
моїх недолугих реприз.
Мені шепоче текст
суфлер з-під парасолі
під посміх,
крики глядачів.
І режисер сичить -
то я Альцест без ролі,
то сцена не для циркачів.
Печальний клоун,
дурник у вінку із мирта,
з люстерком безсловесний мім.
Любов захована під грим,
як хочеш витри.
А зможеш?
Без гри,
без масок
і без рим?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461825
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2013
автор: Олександр Деркач