В осіннім мороку світанку ти розливала в свій бокал
Журбу і холод без багаття, журбу і холод розставань.
Для мене ти була Природа, а я для тебе «ще один»
Для тебе був я лише зброя, якою мстила ти з новин.
Осінність наша буде лиш моя, коли ти вийдеш усього на мить
Купити цигарки і щось до чаю. Купити мрію з моїх снів
Давай, Міледі, можеш не жаліти, я розумію все, я лиш один
Із тих, хто клюнув на бажання, із тих, з ким секс буває без причин.
Можливо ти собі згадаєш вчора, наш дивний трек, улюблений альбом
Можливо, все ж ти пригадаєш, коли жили ми геть без перепон.
Коли я міг зробити нас єдиним, лише заночувавши у душі
Коли ти проклинала і молила, щоби я був і щоб я згинув назавжди
Ця осінь, Сонечко усе ж є наша, і неважливо що у нас +2
Один-це твій коханий і невдаха, одна-це моя бзікнута душа
Вони удвох казали «ей, полегше» а ми обдовбані шаленством днів
Сміялись з них, казали «все даремно», сміялись і вони з недозусиль.
Ти все ж ідеш, панянко Осінь, за рогом зникне скоро силует,
А я прогавив мить і досі, стою перед вікном, перфект.
Така була вчорашня Осінь, яка сьогодні вже нова Весна,
Міняю пори року, коли просить, моя чудна і бзікнута душа
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461797
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2013
автор: Mr.Keyn