Стискаю голову руками,
Ловлю у пригорщі думки.
Не звикла йти я манівцями,
Бо до вподоби напрямки.
Ступила в осінь, нові крила,
Господь на плечі опустив.
Ранесенько зозулька сива
Кувала вже долі сім див.
Перше диво - свята землиця,
Що силоньку свою дала.
Друге диво - чиста водиця,
Що напувала з джерела.
Третє диво - тиха діброва,
Четверте - луг, мов оберіг.
В ньому ховалася підкова
На щастя дана в даль доріг.
П’яте диво - то синє небо,
Із шостим, - сонечком ясним.
Щоби в дорозі було любо
І супроводом була з ним.
Сьоме ж диво - просто кохання,
Що нараз в серці розцвіло.
Прийми моє щире зізнання,
Усмішкою осяй чоло.
20.11.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461621
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2013
автор: Валентина Ланевич