я голкою вколола ліву п'ятку,
і струмінь болю аж до серця в'ється.
ні, мамо, у мене все в порядку.
мені не боляче – тобі, мабуть, здається.
а той пекучий біль чіплявся як до одягу реп’ях,
лишаючи сліди й невиліковні рани.
твій образ ледве сколихнувся на вітрах…
чи надто пізно вже, чи то надто рано.
виделкою останні вичавила сльози,
зібравши з них тобі в дорогу пам’ять.
твоя дитина плаче, їсти просить,
а ме́ні серед п’ятиповерхо́вих серце краять.
насиплю спокою в кишеню цівкою –
тобі потрібніший, аби не впасти в крайнощі.
життя обох зіпсуте фотоплівкою,
мовчи, ти ж знаєш – не люблю банальнощі.
я голкою вколола праву п’ятку
і струмінь болю душу пронизає.
так, тату, у мене все в порядку.
то я від холоду тремчу і замерзаю.
[i]усе в порядку
подумаєш, вколола п’ятку.[/i]
© (авт. - 2013)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461568
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2013
автор: VOSKRESENSKA