Забудь мої слова.
Мелодії мої забудь.
Ти проведи мене в останню путь.
Я відлітаю на зовсім, бо йде війна.
Шалений я- ти ж тінь моя.
Навік тепер по – різному нам дні,
Тобі тремтливі, а мені пусті -
Вони без тебе будуть.
Ти ж забудь,
Що провела мене в останню путь.
Тепер нам різні будуть сниться сни.
Тобі веселі, а мені сумні.
Тобі весна, я ж в осені живу.
Але тепер я чисту воду пю.
Хай самотою часто я грішу.
Та знаєш, лиш без тебе я живу.
Я тихо вірю, що пройде війна
І серце змириться із тим, що є душа.
Що в неї є потреба чистоти -
Повір мені.
Я прагну лиш піти.
Знайти себе і врятувати дні,
Ті що лишилися у власному житті.
Шалена ти – пусти мене піти.
Не повернуся до тебе, ти повір.
Ти маєш хист затамувати злість,
А потім, подарунок це мені,
З тобою я лиш брудну воду пю.
Пусти мене в останню путь
Й прости – назад уже нічого не вернуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461527
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2013
автор: Андрій Толіч