Вона так рано від нього пішла
Залишила сина самого.
І, як тільки зірка на небі зійшла,
Він швиденько біжить до порогу.
Кожен день виглядає її-
Ось прийде, поцілує, зігріє...
Заспіває на нічку пісні,
Так, як ніхто не зуміє.
Йдуть роки, син зростає,
А в душі все щимить, не відпустить ніяк,
Щогодини в дитинство вертає,
Ну як же, матусю, ну як?..
Як так сталось, матусю, чому?
І онуки ростуть, ти не бачиш.
І кому це потрібно, кому?
Та я думаю - ти все пробачиш...
Ти пробачиш мене, моя мамо,
Що не встиг розказать як люблю.
Як гірко я плачу ночами,
Я для тебе що хочеш зроблю.
Так самотньо без тебе буває,
Ти не встигла побачить любові красу.
Та хоча тебе поруч немає...
Цю любов крізь віки пронесу!
́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461508
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2013
автор: Тетяна Шульга