Знайомі, аж до болю, ті незримі кроки,
Які лунають голосніше рік за роком.
Дійти, не впасти, при потребі доповзти,
А потім полетіти в обійми висоти!
Портрет дощу завжди реально романтичний,
А завдяки примарам – ще й містичний!
І ніч-змія підступно заповзає в наші сни,
Зима вже на порозі, і так довго до весни…
Не тільки календар у нас брехливий,
Прогноз погоди також неправдивий…
Всі знають - тиші в абсолюті не буває,
Я чую звуки – жовте листя опадає…
Дощу краплинки барабанять у вікно,
Заснуло місто – за вікном німе кіно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461494
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО