Тиша, темінь навкруги.
Знаю – всі тут вороги.
І мені не до снаги.
Я стою.
Без ікон, без каяття, без хреста.
І забула всі молитви неспроста.
Чи я дійсно та?
Я стою.
Де замок, до якого є ключ?
Там зневірені. (Ти! Не канюч.)
Відкривайся і більше не муч.
Я знайду.
Не згадаю ще досі й рядка.
Кожна спроба нікчемна й хитка.
Тінь втіка.
Я стою.
А навколо все глибшає яр.
Я – маленький убогий казкар.
Може, просто товар?
Ще стою.
Все вкруг мене шумить і вита.
«Ще осилиш?», – глузливо пита.
В грудях серце чимдуж калата.
Я стою.
Бо [i]я – та[/i].
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461476
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.11.2013
автор: makss