Сьогодні і вчора те саме...
Та людям цікаво!
Проте ніхто мінятись життями,
не хоче з ліва на право!
Розуміють його лиш одиниці.
А скрипка плаче, знову без сліз
для нього монета... Багата жарптиця.
Для нього гривень... Це з золота ліс.
Чому ненадовго то ж так?
Сонце в душі посвітило...
Напевне просто затьмарив літак,
й комусь іншому то пощастило...
Недосконале життя бідне, убоге
весь світ милим сном уже спить,
та рано чи пізно, він знайде дорогу
яка необразить його й захистить!
Немов смолоскипом розпалене серце
день новий почав він спочатку,
й перед собою поставив відерце
сьогодні він розміняв пятдесятку.
Так хоче закликать усіх
щоб танцювали всі просто неба,
били келихи та пролітав сміх
та падав дощ, а хмари просили не треба...
Ми змиєм пилюку, чисту встелимо скатертину
покличемо сонце, та прийдем на свято
адже день народження це гарна новина,
не сумуй, гостей назбираєм багато!
19.11.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461456
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2013
автор: Капітошкове серце