Так легко впасти, легко і піднятись,
Пізнати темряву та світло віднайти,
Немов гілля сухе за іскрою зайнятись
І навесні, мов дерево, цвісти.
Все зрозумію пізно я та віднайду
Стежину щастя, бур‘яном порослу,
З піску будинок гарний знов зведу
І згаю шанс на мрію недорослу.
Пройти життя – не випити води
З криниці, завжди повної по вінця,
І не дійти ніколи без біди
В той край де мила чепуриться.
Прокинувшись зі сну вже не один,
На неї споглядатиму довіку –
У світлі гарних ясних днин
Так мрію закриваючи повіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46144
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2007
автор: Noctivagus