Зголосилася осінь
ніжно грудню чуприну
пом"яту
розчесати вітрами,
що чисто стежки
підмели...
Зголосилася на́щось
по світі іще мандрувати,
клином вибити гострим
із серця
кохання клин...
Зголосилась в надії
сміятись, щоб тільки
не сльози,
всіх лякали щоднини
холодним змарнілим
дощем...
зголосилась чекати
сватів важних -
сніг- морозів...
зголосилась, як жінка,
що тамує років своїх
щем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461351
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2013
автор: zazemlena