Вікно викреслює цю ніч.
Вікну це притаманно.
Тут я і тиша. Віч-на-віч.
І в тиші так туманно.
Од дихань чорне скло мутніш.
Протру руки відбитком.
Це найтихіша з усіх тиш.
Зі спокоєм ледь крихким.
Застигла пара. Чай остиг.
І час застряг у вітті.
Я тільки видихнути встиг
крізь час цієї миті.
Цей потяг віднайшов перон.
Тут - ні людей, ні звуків.
Неначе кимсь забутий сон,
що не іде у руки.
Ця мить розтягнена в роки.
Це те, що не настане.
Я ж у вікно дивлюсь. Поки
довкола так туманно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461308
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2013
автор: Невідомий Автор