Ще ненародженим бувало
Моє серденько сильно билось,
Та так, що наче б то здавалось,
Що ти на мене, мамо, злилась.
Тягнувся ручками до тебе, —
Прошу, матусе, обійми!
Та не любила мене, нене,
Ти ненавиділа завжди.
Матусе моя, ніжна леле,
Прошу щосили, — захисти!
Зостав пожити мене, нене!
Якщо згрішив я, то прости!
Не було права вибирати,
Схотіла обірвать життя...
Ти свою "волю" обміняла
На ненароджене дитя.
Скажи, хіба я не людина?
Невже це, нене, страшний сон?
Колись ти б мала, мамо, сина...
Проте зостався ембріон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461239
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.11.2013
автор: Ольга Плай