Я не спала. Я снувала по кімнаті недоп’яна, перехвильована і надто шумно себе вела. Я хотіла оглухнути, щоб не чути того, як мій коханий займається сексом з якимсь іншим мужиком. Та моя бурна уява малювала все яскравіші і яскравіші картини їхнього голубого ложе. Я вже і бачила, як цей ненависний мені чолов’яга «має» мого Івана, а потім навпаки.
Мені хотілось залізти на стелю, розбити щось, піти на вулицю і знайти першого зустрічного і зайнятись з ним тваринним сексом. Та я ж собі заприсяглася, що наступним, хто хоча б побачить мене голою буде саме Іван. Я же мені кортіло йому помститися.
Я так хотіла комусь зателефонувати, я не знала, з ким я можу поділитись такою жахливою проблемою. Ніхто б з моїх подруг не зрозумів би мене. Найбільшою проблемою моїх однолітків у стосунках з хлопцями було те, що у хлопця міг бути не останньої моделі айфон, чи тачка не за 150 штук, а за 100. А тут я з своїм коханим голубим. Хто мене міг зрозуміти?
Та о третій ночі, допиваючи третю чашку чаю, щоб хоч трохи заспокоїти свій шлунок, мене все ж носило до білого друга, невдалий віскі і моя уява змушувала мій організм вивертатись назовні, я зрозуміла, що все-таки є одна така людина, яка вже ж мене зрозуміє.
О третій тридцять одну я набрала її номер.
Її заспаний голос через три гудки відповів простим «Алло» на мій анонімний дзвінок.
- Це я… Мамо… Це я…
Через півгодини вона вже стояла перед моїм під’їздом.
Я знала, що тільки вона мене зрозуміє, вона така ж шалена, як і я. Я вся у неї.
- Доню, як же добре, що ти зателефонувала.
- Мамо, пробач, що я так пішла, та я закохалася. Я просто дуже хотіла бути завжди поряд з ним.
- Він старше…
- Це виявилась не єдина проблема. Та як я тобі розповім, я прошу не уговорюй мене від нього піти, цього не буде, аж поки він мене не вижене. Я хочу твоєї підтримки.
Ми кружляли по нічному місту, сміялися, пили каву на заправці. Я навіть майже забула, яка ж у мене розуміюча і молода мама. Вона не просто мене зрозуміла, вона погодилась за спиною у батька зі мною спілкуватись і усяко мене підтримувати в моєму нелегкому задумі.
До оселі мого голубого викладача я повернулась десь о сьомій. Його коханця вже не було. «Мабуть, використав і випхав» - подумалось мені. Чи може він подумав, що я не помітила, та поспішив замести сліди його перебування у нашому гніздечку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461133
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2013
автор: Біллі Джин