Гіркота зернятка помаранча
у словах- із присмаком суниць.
Цілить сонце-вуличним повстанцем-
у мішені зляканих зіниць...
Я тобі - не пара,тільки - порох
золотий - на крильцях стертих мрій...
Я боюсь явити навіть погляд,
що блукає в травах мокрих вій...
Ти мені - не пара,тільки - пастка,
тільки пасмо спомину на дні
темних вод,болючого фіаско
затонулих юності човнів...
Не впізнай!!! - буденно і спокійно.
Я ж тебе...Тебе- благословлю
за тремтячі зрадницькі коліна
й не-можливість нового "люблю"...
За твою-мою байдужість наче
і за мудрість вічних білих криг...
За сухе зернятко помаранча,
що засипав ніжний перший сніг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461102
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2013
автор: уляна задарма