Я до себе тебе притисну
Поки ти не всміхнешся: «Ого…»,
Сподіваюся, я не трісну
І не скривджу тіла твого.
Ти також закладаєш руки
За моєю спиною в замок…
Ця приємна миттєвість злуки,
Як двигун позитивних думок!
Й хоч процес цей простий і звичний,
Що трапляється з нами щодня,
В ньому обмін енергетичний,
Проти сил сатанинських борня.
Тож благаю вас: не стидайтесь,
Якщо є у серцях почуття,
Обіймайтесь і обіймайтесь,—
Уяскравлюйте ваші життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461092
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2013
автор: Олівець