товче мені пігулки
у ступі
відштовхує від себе
чужі руки
сторониться і увесь час
боїться
сказом моїм
живиться
під машини стрибає
зненацька
розтає
тече течією
живе брехнею
виделки ковтає
лягає
в труну
засидівся
піду
невдовзі вогнегасником розбите скло
розірвані мотузки
вільні рухи
кинусь до тебе
впаду
в л*йно
штовхну краще в прірву
так ще не робив
ніхто
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461049
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2013
автор: скло вітрин