Святий у задумі Михайло:
На землю свій кидає зір...
Готовив найкращі він санки,
А тут, мабуть, треба ще й віз.
Земля, наче краля, прибралась.
Та де ж її біла фата?
Весілля ж із ним...Завагалась?
Чи, може, хтось інший припав...
Ах, як зеленіють озимі!
Жоржини глузують: ось ми!
Заквітчана, сумно-щаслива
земля жде на зустріч із ним...
Святий у задумі Михайло...
Був шанс... надія жевріє...
Отаке-то воно, кохання,-
щасливе, взаємне...у мріях...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461025
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2013
автор: zazemlena