Туман пухнастий небо вишивав
Нитками й хутром попелясто-білим,
Поміж кущів, мов сніжний барс, гуляв,
Дерева пестив - в краплях, розімлілих…
Застигло все… Чи ява, чи міраж?..
Чи справжній птах із антрацитним пір’ям?..
Чаклун-туман густий такий – аж-аж! –
Обмежував господарів подвір’ям.
У плесі, зовсім не соромлячись наги,
Русалка прудко витанцьовує і кличе
Подружку Мавку: «Гей! Ходи сюди!»
…Туман всміхається до неї таємниче.
А Лиски і Красулі по лугах
Пішли й завмерли, задрімавши в травах,
Їм снились яблука – блискучі, запашні,
Червоно-жовті, як хмарки в загравах.
Ось Час… завмер! В тумані заблукав,
Чи милувавсь росою в павутині?
Хтозна… Та ранок цей тривав,
А десь іще триває і донині…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461003
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2013
автор: Innessanew