В невірності своїй
Я вірна серцю свОму
Хоч серце – голові
Противиться в усьому.
Хай розум й голова
Завжди резОни мають..
Проте мій шлях й слова
З любові проростають.
Баталії душа
Вже звикла проживати
І кожен виклик-бій
Із гідністю приймати…
Зерном любов вп’ялАсь
У ґрунт душі пустої…
Тихенько прийнялАсь
ДивА творить зі мною…
У серця меж нема..
Немає й меж в любові..
Любов невичерпнА
Не кориться умовам…
Не ділиться вона,
Не йде на компроміси…
Любов умов не зна…
Зриває всі завіси…
Мов подихом весни -
життям всесвІт сповняє…
Зціля серця смутні
Та ніжністю плекає..
Рятує світ, людей
Теплом своїм леліє…
Освячує, кріпить…
Пробуджує надію…
Бурхливим потічком …
Чи тихою рікою..
Пройма моє єство
Таємністю святою…
І безумовно в ній
Завжди я мрію жити..
В Любові диво-сні
Щаслива я щомиті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460851
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2013
автор: starfish372