Культурникам!

Агов,
культурники,  ви  всі  разом  озвіться,
Виходьте  в  люди  хоч  на  вихідні.
Агов,  культурники,  ви  трохи  
                                                               протрезвіться,  
Щоб  дні  робочі  не  були  нудні.
Ідіть  у  люд,  збирайте  нашу  
                                                                                       Цінність
Не  крийте,  що  за  слово,  то  і  мат!
Творіть  культуру  не  збира  
                                                                         відмінність,
А  то  все  дивитесь  у  непотрібний  
                                                                                                       пат.
Ковтаєм  нині  сленги,  як  котлети,
Жуємо  мову  –  наш  найбільший  
                                                                                                 скарб.
По  –  барабану  давні  арбалети,
Візьміть  тональність  наших  фарб.  
Ви  не  беріть  слова  лишень  у  супи,
Ідіть  на  компроміс  від  дивних  вад.
Бо  молодь  скоро  вас  пошле  до  
                                                                                                 дупи,
Коли  в  культурі  буде  тільки  чад.
Робіть  культуру  не  лише  у  місті,
Ви  виїдьте  ще  трохи  у  село.
Не  так  то  добре  у  старому  тісті
Пригадувать  усе,  як  це  було.
Чого  ви  ждете,  мудрі  Д’артаньяни,
Ви  хочете  отого,  що  колись?
Чи  просто  ждете,  щоб  тирани
Повішали  вас  догори,  увись?
Навчіть  нас  правди  на  майбутнє,
А  не  сидіть  в  м’яких  кріслах.
Так  зробите  із  нас  непутніх  –  
Для  вас  один  то  тільки  мах.  
Скажіть  мені,  читали  ви  газети?
Ви  ж  бачите  що  робиться  навкруг!
Не  допоможуть  нам  старі  сонети,
Які  закручені  в  єдине  щось,  у  круг.
Скажіть,  
Культурники,  ви  добрі  люди?
Тоді  ідемо  разом  всі  у  світ!
Заскоро  прийдуть  нові  Юди
Й  складуть  для  нас  новий  завіт.
О  мудреці,  нещасні  ваші  брехні,
Навчіть  людей  любити,  жить!
А  наш  Шевченко  був  із  Верхніх,
Як  ви  його  збиралися  душить?!
Чи  він  ходив  із  кожним  селянином
І  словом  теплим  підпирав  народ,
Чи  він  катався  в  мерсі  із  бензином,
Чи  був  мандатом  із  Верховних  вод?
То  де  ж  він  був,  культурники,  «хелов»  –  
І  відповідь  я  вашу  переслухав:
„Та  де,  той  час  давно  пройшов,
А  я  цю  тему  зовсім  недослухав!  ”  

Ідіть  в  народ,  бо  горе  буде  нам,
Невже  так  тяжко  побороть  натуру?
Коли  ви  там  сиділи  по  кутам
Тоді  народ  творив  свою  культуру!


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460820
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.11.2013
автор: Oleg Gavrilevich