Горіло полум'ям село
і гірко пахло полином,
гіркаво сяяв сонця щит
і вітер зчумлений гірчив.
Сичав татарин у траві,
єдиний, хто лишивсь живий,
а дим плював йому в лице,
щоби помститися за все.
Юнацькі долі перетяв
чужинським помахом рукав,
гірчив сталевий ятаган
і дико реготав той хан,
який приніс у жили смерть,
хатам - розмову вогневу.
Лиш сонце осявало твердь
порубану, але - живу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460776
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 15.11.2013
автор: URANIA