Такою буденністю віє із потяга,
Водночас і цікавістю до майбутнього життя.
Та хто насмілиться взяти до розгляду
Твої сильні і бурхливі почуття?
Для когось це лише на́смішки,
Для інших – блискучі іграшки.
І на кого нам тепер надіятись:
На сліпця чи на поводиря?..
Граємо ми всі однаково добре,
Хоч і ніхто не вчив такому нелегкому мистецтву.
Та життя награє нам нові акорди,
І ця гра оцінюється набагато вже дешевше…
2 вересня 2012 року
Близько 18 години
поїзд «Ковель-Чернівці»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460713
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2013
автор: Ліза Луківська