Дощ розказував казки мені всю ніч
І затих під ранок, мабуть, встиг втомитись.
Сонця промені, як віртуозний ніж,
РозрізАли хмари - треба ж подивитись
Де дорогу чи стежинку підсушить
Й зазирнути у вікно, щоб день всміхався.
В листопаді ранок сонячний, як мить -
Ось він був... і вже за хмарку заховався.
З підвіконня промінь стрибне на підлогу,
Потім в ліжко перестрибне: ось і я.
Поцілує щоки: ніч проспала довгу,
Новий день прийшов - скоріше зустрічай.
Потім губи, вії й брови поцілує -
Поцілунки тепло-ніжні і смішні.
На люстерці зайчик сонячний танцює -
Гарний настрій подарує він мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460707
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.11.2013
автор: Радченко