Маленька жінка… Ніжна та тендітна,
Але завзяття їй не позичати!
І у часи для України грізні,
Вона народ уміла захищати.
Допомагала сиротам і вдовам,
Збирала одяг і продукти всюди,
Юнацтво рятувала від неволі.
Скрізь у районі знали її люди.
Засновувала дитсадки, читальні,
Притулки, товариства для жінок.
Багато її справ назвати можна
І скласти, наче квіти, у вінок.
Жила у школі. Там і працювала.
До знань вела усіх, хто лиш бажав.
«Просвітою» в Залукві керувала.
Спасибі їй багато хто казав.
Була талановита і розумна.
Вірші писала про свій рідний край.
Про те, як слід служити Батьківщині,
Про рідну мову, поле, річку, гай…
Не підкорялась жодній чужій владі.
Відстоювала правду без страху.
До боротьби відважно закликала
Й підтримувала вольності жагу.
На мітингах частенько виступала,
Всім серцем патріоткою була.
За долю України вболівала.
Селян до нежалежності вела.
ЇЇ саджали в тюрми, катували,
Та не змогли зламати сильний дух.
Навіть, дітей маленьких повбивали…
Але не зупинили її рух.
Арешти часті та поневіряння,
Розправи звірські – все вона знесла.
Й своє життя, без сумніву й зневіри,
Мов смолоскип, державі принесла.
Ні нагород, ні слави не хотіла.
Сидіти, склавши руки, не могла.
Іванна Омелянівна Блажкевич…
Легенда й гордість нашого села.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460680
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.11.2013
автор: палагняк