Переклад з рос. – Галина Верд
Частина перша
Їхали ведмеді
На велосипеді.
А за ними кіт
Навпаки сидить.
А за ним комарики
В кульці, мов ліхтарики.
А за ними паця
Верхи на собаці.
Леви на кобилі,
Вовк в автомобілі.
Зайчики
В трамвайчику.
Жаба на мітлі…
Їдуть, посміхаються,
Пряники гризуть.
Раптом з підворіття
Грізний хуліган,
Лячний, величезний
Пан Тар-ган!
Пан Тарган, пан Тарган,
Пан Тарганище!
Він гарчить, він бурчить,
Вусом водить та кричить:
«Почекайте, постривайте,
Я вас миттю проковтну!
Проковтну, проковтну, не помилую!»
Звірі затремтіли,
Переляк схопили.
Два вовки здуріли,
Один одне з’їли.
Крокодил зітхнув,
Жабу проковтнув,
А слониха вся зомліла,
Їжака ледь не вдавила.
Тільки раки-небораки
Не бояться бою-драки:
Хоч задкують, та повзуть,
Грізно вусами трясуть
Та кричать вусаневі пихатому:
«Не гарчи, не гомони!
Ми так само вусані,
Вусами віддавна
Ми трясемо вправно».
Та задкуючи швидше подалися.
І сказав гіпопотам
Крокодилам та китам:
«Хто нахаби не боїться
Та боротися згодиться,
Я сміливцеві такому
Двох жабок віддам із дому,
Щиро шишкою з лісу віддячу я!»
«Не злякались ми його,
Злого велетня твого:
Зборем іклами, зубами,
Та копитами його!»
І веселою юрбою
Звірі рушили до бою,
Та як стріли вусаня
(Ай-ай-ай!),
Повтікали навмання
(Ай-ай-ай!),
По лісах, по полях поховалися,
Бо Тарганових вусів злякалися.
І гукнув гіпопотам:
«Що за стид, що за страм!
Гей, бики та носороги,
Повилазьте-но з барлога,
Лиходія на роги здійміть-но вже!»
Та бики і носороги
Відмовляють із барлогу:
«Лиходія ми б на роги,
Тільки бідні будуть ноги,
Шкіра теж зараз дечого коштує».
Тож сидять та тремтять у лісочку,
За купинами, у холодочку.
В кропиву крокодили забилися,
У канаві слони схоронилися.
Тільки то й чутно, як зуби бубнять,
Тільки то й видно, як вуха тремтять.
Мавпи ж речі похапали,
У валізи поскидали
Та скоріш навтікача,
У квача.
І акула геть пірнула,
Тільки хвостиком майнула.
А за нею каракатиця
Покотилась відступатися.
Частина друга
Отже став той Тарган всім володарем,
Над лісами й полями господарем.
Підкорилися звірі вусатому.
(Щоб йому провалитись, триклятому!)
А він поміж ними прогулюється,
Золочене черевце похитується:
«Принесіть-но мені, звірі, дитинчат своїх,
Я сьогодні їх з вечерею їстиму!»
Бідні, біднесенькі звірі!
Виють, ридають, ревуть!
В кожнім барлозі
Та в кожній печері
Злого нахабу клянуть.
Та чи змогла б якась мати
Легко від серця віддати
Своє ненаглядне дитятко –
Ведмежа, вовченя, слоненятка, –
Щоб безсоромне опудало
Бідну малечу марудило!
Плачуть вони, побиваються,
З малюками навік прощаваються.
Але ранком на цю гру
Пристрибала кенгуру,
Споглянула вусаня,
Закричала навмання:
«Та хіба ж це злий тиран?
(Ха-ха-ха!)
Звичайнісінький тарган!
(Ха-ха-ха!)
Це ніякий не пан, тарганець малий!
Кривонога комаха, прусак рудий.
Чи не встидно вам?
Не досадно вам?
Ви зубасті є,
Ви ікласті є,
А малявочці ви вклонилися,
А комашечці підкорилися!»
Налякались бегемоти
Та й шепочуть: «Що ти, що ти!
Ти іди собі скоріше,
Щоб не було поганіше».
Тільки раптом з-під листочка,
Та із синього лісочка
Перший у кузьках знавець
Прилітає горобець.
Скік та скік,
Та чик-чичирк,
Чики-рики-чик-чичирк!
Взяв та й дзьобнув він таргана,
І не стало злого пана.
По заслузі лихому дісталося,
Навіть вусів його не зосталося.
Як зраділи, як зраділи
Всі появі горобця!
І вітають, прославляють
Видатного молодця!
Осли йому славу по нотах співають,
Цапи бородами шляхи підмітають,
Барани, барани
Всі б’ють в барабани,
Сичі-сурмачі – сурмлять!
Граки – з каланчі – кричать!
Кажани на даху не сидять,
Хустки у танку майорять.
А слониха теж франтиха
Танцювала всім на втіху,
Що аж місяць застогнав,
В небі похитнувся
Та на бідного слона
Стрімголов метнувся.
От була тоді робота –
Місяць витягти з болота
Та гвіздками до небес прицвяховувати!
2013 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460453
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 14.11.2013
автор: Галина Верд