Як московіти нас не називали?
Всьому народу ставили клеймо!
Мазепинцями гнівно таврували,
Тепер цей галас знову чуємо.
Махновцями жили на цьому світі,
Петлюрівцями звали довший час.
З середини двадцятого століття
Ім’ям Бандери називають нас!
Ці імена – це прапори! Знамена!
Вожді-гетьмани, що вели народ!
Їх пам’ять бережемо поіменно,
Народу пам'ять краще нагород!
Одвічне устремління до свободи
Орда завжди нам ставила в вину.
В ній, як в болоті, гинули народи,
Та мій – ніколи спину не зігнув.
Хребет ламали, але знову й знову,
Він піднімався і вставав з колін.
Зберіг любов, традиції і мову
Для нас і для прийдешніх поколінь.
Нам би сьогодні віри та наснаги,
Козацька кров у жилах ще бурлить!
Нам не бракує сили та відваги,
Вождя бракує, лідера в цю мить!
Такого як Мазепа чи Петлюра,
Такого як Бандера чи Махно!
Вже би давно порушили всі мури,
Кайдани всі порвали би давно!
Земля на зламі часу та епох
Завжди давала лідерів з народу.
У серці Україна, з нами Бог,
Тож піднімайся за свою свободу!
13.11.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460362
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.11.2013
автор: Мирослав Вересюк