Я чую тихий шелест маків в полі,
І глухий стукіт дерев в лісі.
Запах липового цвіту за вікном.
Стаю голубів над моїм домом.
Замріяних дітей, що грають у футбол.
Батьків, які так ніжно дивляться на них.
А також декілька загублених сердець,
Які мрійливо розходяться по місту.
Невпинно час міняє все навколо.
Кругом вирує люта заметіль.
На вулицях безмежний рух машин,
А люди думають, як би по швидше добратися додому.
Дощі пішли й залили все навкруг.
Велика руслом ріка розлилась по полю.
Потоки дітвори пішли топтати на дорогах воду.
А веселки наповнюють серця красою.
Зацвіли поля, сади й ліси,
Та стали вкриті неймовірною красою.
Збуджуючи всіх людей собою,
Відтворюючи їхні приємні відчуття аж до болю.
Сонце зійшло - світлом все залило,
Неймовірно тепло в душі стало.
І нарешті розумієш ти,
Що кращого краю немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46026
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.11.2007
автор: КЛОКЕР