Похмуре павутиння нічне,
Птахи темряви оповили мене.
На підлогу від знемоги падаю
Жити не має сенсу собі гадаю.
Серде болить, кістки виламує
Навіть цукор відчаю не вгамує.
Повільно на руки спираюсь
Дойти до ліжка намагаюсь.
Що робити коли всі покинули
надіі на сонце на віки згинули
Лише смерть душу врятуе
глибинну темряву розмалюе.
Кохана моя належить другому
кожен ховаеться від грому,
а я навпаки в зливу під дощем
ніхто не зігріє теплим слівцем.
бачу частіше Харона в тумані
живу, чи кволо існую в дурмані?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460135
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2013
автор: Стратонік