Стукоче дощ, прорвавши небо,
Схилились хмари в самоті,
І лиш вони удвох, це ж треба!,
Під парасолькою одні.
Так ніжно туляться в обіймах,
Краплинки котяться з плечей,
Вони згубились в своїх мріях:
Дві пари люблячих очей.
Їм більш нікого не потрібно,
Своя історія у них,
Це лиш одна краплина срібна
Серед мільйона дощових.
І звідки краплі виникають?
Поглянь угору, з бездни ллють,
Так само двоє покохають,
А як і самі не збагнуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460131
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2013
автор: Анастасія Натхненна